Історична довідка
опубліковано 06 серпня 2018 року о 18:33

Богданівка мальовниче село, яке пестить затишком та красою!

Площа – 9,08 км2.

Населення станом на 01.01.2011 рік – 5009 чоловік.

День села – 17 вересня.

Село Богданівка створено у 1777 році при правлінні Катерини Великої. В ті далекі часи це була слобода Богданівка Павлоградського уїзду. Її населення – переселенці Курської, Орловської та Харківської губерній Росії. Вони були досить заможними людьми, бо мали великі наділи землі, отримані за несення державної служби. В володінні слободи знаходилося майже 12 тисяч гектарів, що робило населення Богданівки вельми шановними людьми.

В травні 1782 року в селі розпочалось будівництво невеличкої церкви на честь Василя Великого, а вже в грудні 1786 року – закінчилося. Настоятелем храму був назначений Тарановський Матвій. Трохи пізніше, а саме в 1820 році, в слободі була зведена церковно-приходська школа для діток.

Багато історичних подій пережили мешканці затишного села. Наприклад, під час I світової війни життя людей відрізнялось величезною скрутою. Бо всі чоловіки малесенького, але дружнього населеного пункту вирушили захищати Батьківщину. Через що жінкам, дітям та людям похилого віку довелося самим вести господарство. Деякий час справи йшли досить непогано, але пізніше їм довелося зіткнутися з страшенним голодом. Все частіше, в колись затишному селищі, спалахували жорсткі повстання через нестачу хлібу, який керівництво вирішило відправити на фронт, прирікаючи людей на болісну голодну смерть. Через що жінки здійняли бунт, очолений Богомазовою Марією та Виходцевою Марією. Вони озброїлися вилами та сокирами і пішли до керівництва селища. Проте їх ніхто не захотів слухати. Після чого розлючені жінки кинулися в бій. Заспокоїти їх намагалися жандарми, але у них нічого не вийшло. На допомогу прибули солдати, але стріляти в жінок відмовились. Таким чином, їм вдалося забрати хліб та врятуватися від голодної смерті.

Після Жовтневої революції в селі знову розпочалися повстання, оскільки людей примушували вступати до колгоспів. 5 квітня 1930 року озброєні жінки і чоловіки вирушили з хутору Осадче в Богданівку. Очолив повстання Глібов Костянтин Сидорович. Люди організували мітинг, який закінчився розстрілом представників Радянської влади. Потім повстанці пішли до райцентру. Але за межами села їх чекали солдати та джигіти. Під час цієї сутички загинуло дуже багато людей. А ті чоловіки та жінки, які вижили, пішли у підпілля.

Ще не раз організовувалися повстання, але всі вони подавлялися.

Аби люди пам’ятали історію свого краю, в 1980-х роках був встановлений пам’ятник жертвам повстання 1930-х років, а також зведена могила Худякову Я. А.

У 1932-1933 роках люди пережили страшенний голод. Багато чоловіків та жінок було арештовано та відправлено на Соловки. Так, наприклад, в родині Шелєпової Н. І. до табору забрали батька і матір через малесенький горщик з кукурудзою, закопаний на подвір’ї. Їм вдалося втекти, але чоловік загинув по дорозі додому.

Коли розпочалася II світова війна, мешканці Богданівки пішли захищати Батьківщину. В селі залишилися діти, жінки та літні люди. За довгі воєнні роки в селищі, в якому панувала розруха, загинуло багато люду. Але мешканці мали незламний дух, що допомогло їм вижити в ті скрутні, темні та сумні часи. Так, люди допомагали солдатам. Наприклад, в 1943 році по завершенню тривалого і кривавого бою вони знайшли та сховали двох тяжко поранених танкістів. Але про цей зухвалий, але відважний вчинок дізнався староста. Після чого солдатів розстріляли. Вночі селяни, на свій страх і ризик, поховали бійців на кладовищі.

Сміливість, віра, любов та надія не полишали людей в страшні роки, що й допомогло їм вижити.

Визволили Богданівку 17 вересня 1943 року.

Тяжкі, але радісні післявоєнні роки почалися з кропіткої відбудови села.

У 1951 році на території Богданівки утворилося 5 колективних господарств:

колгосп імені Чапаєва;

колгосп «Тридцятої Іркутської дивізії»;

колгосп «Щорса»;

колгосп «Шлях до комунізму»;

колгосп імені Шверника.

У 1957 році на території села з’явилося ще 2 колективні господарства:

колгосп імені Леніна;

колгосп імені Сталіна.

У 1968 році на території населеного пункту було створено багатогалузеве господарство імені Богдана Хмельницького.

Впродовж 1970-х років село стрімко росло та прогресивно розвивалося.

У 1980-х роках багато молодих чоловіків пішли на війну до Афганістану. Серед них були:

Романьков Олександр;

Волобуєв Геннадій;

Глєбов Юрій;

Інденко Андрій;

Щіпакин Анатолій.

Богданівка багата не тільки мужніми, але і талановитими людьми. В селі живуть геніальні музиканти, чудові поети, прекрасні художники, дивовижні співаки та приголомшливі майстрині української вишивки.

Так, наприклад, велику кількість любові вклав в свою творчість чудовий поет і композитор Брусенцов В. М. За своє неімовірне життя він випустив три збірника пісень, які пестять слух та тішать душу кожної людини в затишному селі. Надзвичайною популярністю користуються такі пісні:

«Співаймо разом»;

«Ось так в житті буває»;

«Західний Донбас»;

«На сінокосі».

Солодкозвучні пісні з великим задоволенням виконують і дорослі, і діти.

Крім того, справжньою прикрасою дивовижного села є чарівний колектив «Рідні наспіви», який неодноразово вражав людей своїм талантом на обласних і районних фестивалях.

Також в затишному селі є чоловік, якого в народі зовуть «Майстер золоті руки». Він створює вражаючі картини, виробляє із запашного дерева розкішні експонати – келихи с півнями, ложки з прекрасними візерунками, тарілочки з чарівними орнаментами и багато іншого. Його казкові вироби красувалися на обласній виставці прикладного мистецтва «Петриківський дивосвіт».

А ще в Богданівці цікаво проходять різноманітні свята. Але найсвітлішим та найбажанішим є День Перемоги. В цей дивовижний день всі мешканці села збираються в парку та насолоджуються урочистим концертом, захоплюючими спортивними змаганнями та смачною польовою кашею. Також в красивому та затишному селі люди з задоволенням святкують:

8 Березня;

Новий рік;

Різдво;

Старий Новий рік;

День закоханих та інші.

Село Богданівка – місце, яке вражає мальовничою природою та щирими і чуйними людьми! А ще Богданівка з радістю приймає в свої гарячі обійми всіх людей, які хочуть насолоджуватися чудовим життям, наповненим гармонією!

   Нова Дача - малесеньке, але чарівне село!

Площа – 3,45 км2.

Населення станом на 01.01.2017 – 1319 чоловік.

День села – 17 вересня.

Колоритне українське селище – Нова Дача знаходиться на лівому березі річки Велика Тернівка. Трохи вище за течією (на відстані 1,5 км) красується малесеньке, але чарівне село з загадковою назвою Кохівка. Нижче за течією (на відстані 4 км) знаходиться затишне село Богданівка. А на протилежному березі видніється чудовий населений пункт Зелена Долина.

Мальовниче село Нова Дача з’явилося на карті Павлоградського району Дніпропетровської області на початку 1920 року. До цього часу земля, на якій розташувався колоритний населений пункт, належала церковній єпархії та називалась «Поповська Дача». В 1920 році, після проведення секуляризації церковних земель, родючі наділи отримали жителі селища Богданівка, які не мали у своєму розпорядженні хлібородних ділянок.

Спочатку в Новій Дачі майоріла жменька люду, однак поступово селище росло: утворювались, функціонували і процвітали різноманітні господарства, які дозволяли мешканцям населеного пункту безбідно існувати і отримувати насолоду від життя. Згодом селище Нова Дача стало центральною садибою могутнього колективного господарства ім. Суворова, за яким було закріплено 6318 гектарів сільськогосподарських угідь, в тому числі 5348 гектарів ріллі.

Через деякий час керівництво колгоспу виділило кошти на будівництво:

чудової середньої школи;

привітної початкової школи;

двох чарівних дитячих садочків;

прекрасної медичної амбулаторії;

презентабельного будинку культури;

величезного стадіону.

Будувалися і інші об’єкти, які зробили селище не тільки красивим, але й комфортним для проживання людей різного віку.

Пізніше розпочалась робота з газифікації села.

Мальовниче село славиться працелюбними людьми. Так, наприклад, 83 жителя урочисто нагороджені почесними орденами та зразковими медалями колишнього СРСР, з них механізатор Т. П. Малихін та свинарка О. С. Чорна – орденом Леніна.

В даний час 2/3 населення працездатного віку ведуть трудову діяльність на шахтах Західного Донбасу, серед яких 8 чоловік є повними кавалерами Шахтарської слави.

«Родзинка» села, утопаючого в барвистих квітах, – мирне співіснування україномовного і російськомовного населення.

Окремої уваги заслуговує малесеньке село Кохівка, яке входить до Нової Дачі. Воно відрізняється цікавою історією, яка налічує більше 200 років. В ті часи в його ніжних обіймах знаходився привітний населений пункт Іванівка.

Назва села походить від імені німця, прізвище якого – Кох. Він володів чудовим маєтком, де жив зі своєю сім’єю. Поховані вони у кам’яному склепі на околиці села.

Аби люди пам’ятали історію свого краю, на території населеного пункту є:

дві братські могили радянських воїнів;

пам'ятник В. І. Леніну;

пам'ятник О.В. Суворову;

могила радянських активістів;

школа, де навчались Б. Лосинський і Л. Ружицький (пам'ятка).

Нова Дача – маленьке, але гарне село, в якому є все для того, щоб вести повноцінне життя, наповнене комфортом!

Нова Русь – крихітне, але прогресивне село!

 Площа – 1,67 км2.

 Населення станом на 01.01.2017 – 383 чоловік.

 День села – 17 вересня

Невеличке село Нова Русь знаходиться на правому березі граціозної річки Велика Тернівка. Трішки вище за течією на відстані 2 км видніється крихітний населений пункт Зелене. Нижче за течією на відстані 1 км красується маленьке селище Мар’ївка. На протилежному боці знаходиться мініатюрний населений пункт Миколаївка Друга. Річка в селищі досить примхлива, оскільки утворює звивисті лимани, в’юнкі стариці і заболочені озера.

Утворилось квітуче селище у XVIII столітті. Перша письмова згадка щодо Нової Русі датується 1779 роком. В 1782 році в слободі Лосєвка вівся перепис населення. Спеціалісти, які складали списки мешканців свого краю, випадково натрапили на малесеньку групу людей, котрі облюбували невеличку діляночку в дикому степу, що згодом перетворилась на красивий населений пункт.

Стосовно назви, існує версія, що найменування селу дав майор Лосєв.

На сьогоднішній день в населеному пункті є:

прогресивне ТОВ «Нива»;

чудова школа I-II ступенів;

прекрасний фельдшерсько-акушерський пункт.

Нова Русь – малесеньке, але привітне село, в якому живуть чуйні та щирі люди.

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux